KarpatyFans

Що можна сказати про команду, яка зависла в повітрі? У якої нема можливості боротися за зону єврокубків і нема бажання опускатися в класі. Середняк. Ярлик, який вже давно приклеєний до спини клубу. Настрій на лідерів і принципові матчі, розгільдяйство в матчах з такими ж середняками, а коли піде гра – то й можна і їх винести: в одні ворота. І попри яскраві матчі, яких було цього року аж п’ять (проти «Чорноморця», «Іллічівця», «Кривбасу», «Металіста» та «Львова»), «Карпати» не виконали завдання. А завдання було не таким вже й недосяжним – п’яте місце. І якби не провальна серія у квітні-травні, можна було б говорити про нього. А так – залишалося просто догравати чемпіонат.

Але про все по порядку. Порядок почався в команді ще на передсезонних зборах в Туреччині. Підопічні Кононова тоді, здається, зрозуміли, чого від них хоче тренер і почали багато атакувати, а, відповідно, і забивати. Тож перед стартом другої частини чемпіонату, «Карпати» були реально готовими у фізичному та психологічному плані. Серед новачків в команді був лише один Неманья Тубіч, який, як очікувалося, гратиме в парі з Іваном Мілошевічем. Так і сталося. І чого гріха таїти – у перших матчах вони виглядали дуже здорово. Зрештою, як і вся команда.

Місце у воротах – у досвідченого голкіпера Всеволода Романенка. Справа – атакуючий захисник Василь Кобін, з класним пасом і сильним ударом. Зліва – непоступливий Ігор Ощипко, який ще в Туреччині ледь не зламав кілька перекладин, коли пробивав штрафні. У трійку центральних півзахисників Олег Кононов неодмінно вписував Ігоря Худоб’яка, Андрія Ткачука і Алекса Гурулі. Центрфорвард – Сергій Кузнецов. Флангові нападники: Денис Кожанов праворуч і Михайло Кополовець чи Сергій Зеньов ліворуч. Першими замінити втомлених, травмованих чи дискваліфікованих були готові захисники Петрівський і Тарасенко, півзахисник Олег Голодюк. Останній взагалі серйозно додав і за кілька матчів переконав Кононова, що саме він має грати в центрі поля, а не Гурулі, який, навпаки, здав. По ходу сезону підлікував свою травму капітан Сергій Пшеничних, але заграти на рівні минулого року, йому так і не вдалося. Очевидно, травма таки вплинула на форму опорника.

…На дворі кінець лютого. Таксі, яке везло Сергія Кузнецова на зустріч з уболівальниками заблудилося в сихівському мікрорайоні, сам форвард запізнився на початок забави. Але вийшовши на сцену пообіцяв, що заб’є одеситам гол, а ще краще – два. І обіцянку виконав. А перший його гол став 500-им для «Карпат» в чемпіонатах. У наступному матчі Кузнецов забив вже три голи, а його команда рознесла «Іллічівець» в Маріуполі. «Карпати» показували явно не весняний футбол, випереджаючи усі інші команди, які тільки-но почали прокидатися від зимової сплячки. Інтерес викликав матч проти «Кривбасу». Але у першому таймі гра у «Карпат» не йшла. Та вже по перерві команда Тарана була розчавлена – 3:0. І знову Кузнецов був героєм матчу. Спортивні видання називали його гравцем місяця, йому пророкували місце у збірній України, його інтерв’ю з’являлися ледь не щодня. Зрештою, про «Карпати» і їхню атакувальну схему говорила вся Україна. А сама команда вперше за багато років змогла вивести в плюси різницю забитих і пропущених голів. Але кольорова казка закінчилася.

«Карпати» поїхали в Дніпропетровськ і заслужено програли, хоча моментами все ще дивували публіку неймовірними атаками. Зрештою, «Дніпро» теж розумів, що коли гратиме так, як у трьох перших матчах, може повторитися маріупольська історія. Володимир Бессонов виставив найсильніший склад, виставив імена і це було вірним рішенням. Але цю поразку усі списали на нефарт, бо гол «зелено-білі» пропустили на останній хвилині. От «Харків» вже нікуди не дінеться – думали у Львові, «Карпати» рознесуть їх. А у підсумку програли. Після останнього матчу в чемпіонаті, цю гру ще довго будуть згадувати.

Парадоксально, але в наступній грі, там де «Карпатам» пророкували поразку, вони мали усі шанси на перемогу. Вже на початку першого тайму «Металіст» горів 0:1. Мирон Маркевич був змушений змінювати склад, бо його гравці не встигали за карпатівцями. Усе зіпсувало вилучення Олега Голодюка, який прирік команду увесь другий захищатися. «Карпатам» дуже пощастило, що «Металіст» спромігся забити лише один гол.

Цей матч, однак, вселив надію, що «Зоря» ну вже точно програє на «Україні». У команди ще й фінансові проблеми з’явилися, гравці не хотіли виходити на поле… Але у підсумку «Карпати» ледь вимучили нічию. Уболівальники ще довго плювалися, і ніяк не могли зрозуміти, що сталося з командою, яка рвала усіх на початку сезону, настільки беззубо виглядає зараз.

Є думка, що «Карпати» на початку рвонули вперед, а потім зупинилися, тоді як інші команди спокійно наздогнали і випередили «зелено-білих». Так чи інакше, але про єврокубки, які так часто згадувалися на початку сезону, стали говорити все менше і менше. Та й гра команди стала нудна і нецікава. А тут ще й два матчі проти столичних команд – спершу «Динамо» декласувало «Карпати» у Львові 1:4, а потім дісталося від «Арсеналу» - 4:0. Більше того, Олег Кононов залишив на лавці лідерів команд, готував їх до дербі. Ніхто цього не приховував. Напіврезервний склад не зміг протистояти «Арсеналу», захист тріщав по швах. Закінчилося усе ганебною поразкою. Серія невдач досягла 9-и матчів. Нерви уболівальників були на межі.

Нарешті, останній матч. Не можна сказати, що для «Карпат» він взагалі нічого не вирішував. З глобальної точки зору – справді, не вирішував. Але локальні завдання у «Карпат» залишалися, все таки 9-е місце це краще, ніж було в минулому чемпіонаті. Про львівське дербі писалося і говорилося уже достатньо, ще раз про нього згадувати, мабуть, сенсу нема. Чимало людей зробили свій вибір і ніхто нікого насильно вести на стадіон не буде. Все ж думається, що емоції гарячих галичан втамуються і вони знову почнуть тверезо мислити. А як тільки «зелено-білі» знову почнуть перемагати, стадіон заповниться тими, хто клявся-божився, що на «Карпати» більше ні ногою. Ситуація до болю нагадує цитату з пісні Володимира Висоцького: «Через месяц улеглись волнения, через месяц вновь пришла она. У меня такое ощущение, что её устроила цена».